«Крути 1918» представляли у стінах гімназії
«Крути 1918» – це не просто історія. Це вибір, зроблений молодими серцями, які боролися за Україну.
У 1918 році група курсантів, студентів та гімназистів стала на захист Києва, усвідомлюючи, що шансів у них майже немає. Але вони не вагалися. Вони знали: майбутнє України варте боротьби. Історія повторюється, і сьогодні ми, як і тоді, виборюємо свою незалежність. Якби ці юнаки мали змогу зазирнути у XXI століття, вони б побачили нашу країну – сильну, нескорену, таку, за яку вони віддали життя. І, мабуть, зрозуміли б: їхня жертва не була марною.
Сьогодні в нашій гімназії ми не просто згадували бій під Крутами – ми відчули його серцем.
Учні 9-х класів втілили у сценічній дійсності події далекого 1918-го, натхненні фільмом «Крути 1918» режисера Олексія Шапарєва. У цій виставі переплелися два часові виміри: боротьба тоді і боротьба тепер. Актори не просто відтворили історію – вони стали її голосом.
Але життя вносить свої корективи. Хвилина у хвилину перед початком заходу пролунала повітряна тривога. Глядачі та учасники вже були готові до того, що виступ доведеться скасувати. Однак, як і завжди, ми не опускаємо рук. Пані директор ухвалила складне, але необхідне рішення: безпека понад усе, і якщо загроза триватиме, захід буде перенесено. Але цього разу удача була на нашому боці – тривога швидко минула, і ми змогли повернутися з укриття до актової зали.
І тоді вже ніщо не могло стримати емоцій.
Коли на сцені оживали події сторічної давнини, коли звучали вірші та пісні, коли юні актори передавали той самий незламний дух, зал мовчав. Це була не просто вистава. Це була присвята. Це був біль, що не стирається часом. Це був міст між минулим і теперішнім.
Сьогодні ми вкотре усвідомили: Крути – це не лише про 1918 рік. Це про сьогодення. Про молодь, що захищає Україну тепер. Про покоління, яке знає ціну незалежності. Про відповідальність, яка лежить на кожному з нас.
Дякуємо учням, які вклали в цю подію свою душу. Дякуємо педагогам, які допомогли оживити цю історію. Дякуємо кожному, хто прийшов, – бо пам’ять жива, поки ми її зберігаємо.
Герої Крут не загинули – вони стали частиною нашої ДНК.
